Запитуєте – відповідаємо

Надсилайте запитання до наших експертів на електронну адресу редакції redaktor@techmedia.com.ua

Ольга Шупрова

Голова Харківської обласної організації Українського товариства охорони природи

Чи є документ, який підтверджує необхідність інвентаризувати свічки від інфрачервоних обігрівачів, які відкривають при продуванні системи перед запуском (всі обігрівачі враховані в інвентаризації)?

Підставою для здійснення інвентаризації джерел викидів є наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 № 7 «Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві» (далі — Інструкція).

Інструкція містить в собі методичні вказівки щодо змісту та оформлення необхідних документів для створення звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин, які утворюються на підприємстві з урахуванням технологічного процесу та його особливостей.

Проводиться інвентаризація викидів забруднюючих речовин, а не складових обладнання: деталей, частин, механізмів, свічок тощо.

При цьому Податковий кодекс України також визначає об’єктом і базою оподаткування обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (ст. 242.1.1).

Процес інвентаризації викидів включає в себе, у тому числі, систематизацію інформації про розміщення джерел забруднення атмосфери на території, види і кількісний склад забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря (1.14.2), та визначення джерел забруднення атмосфери — об'єктів, з яких поширюється забруднююча речовина (п. 1.14.4).

Якщо при експлуатації обігрівача його технологія передбачає утворення продуктів згоряння безпосередньо від свічок і це підтверджено відповідним вимірюванням, то ці свічки можна ідентифікувати як джерело забруднення, з якого поширюється забруднююча речовина.

Це джерело забруднення може бути визначене як технологічне (п.1.14.12 Інструкції) або стаціонарне (п.1.14.5). Але ці питання вирішуються тільки в ході проведення інвентаризації, яку для підприємства виконує відповідна організація на підставі укладеного з нею договору(ів), перелік яких входить до звіту щодо проведення інвентаризації (п.2.2 Інструкції).

Відповідальність за достовірність результатів, повноту і якість інвентаризації, а також за якість представленого звіту несе організація, яка виконувала дану роботу. Підприємство, в свою чергу, несе відповідальність за своєчасне представлення необхідної інформації щодо ведення техпроцесів (техрегламенти, режимні карти, сировини, що використовуються, і т.д.) та створення необхідних умов для проведення вимірів (п.1.9 Інструкції).

Матеріали звіту інвентаризації викидів забруднюючих речовин затверджуються керівником підприємства (п.1.10 Інструкції).

Тобто, протягом проведення інвентаризації, кожній стороні надаються всі умови для проведення достовірної інвентаризації викидів забруднюючих речовин та визначення джерел викидів.

Якщо у підприємства виникла ситуація, що на сьогодні встановлено джерело забруднення, з якого поширюється забруднююча речовина, і це джерело не ввійшло в інвентаризацію у період її проведення, то є варіант направлення обґрунтованої претензії організації, що здійснювала інвентаризацію. Особливо якщо завдяки невнесенню джерела викиду до інвентаризації підприємство може понести фінансові втрати.

Якщо джерело викиду з’явилось вже після інвентаризації, проведіть вибіркову інвентаризацію та внесіть відповідні зміни в матеріали повної інвентаризації викидів підприємства.

Порада експерта

У випадку, коли вже існує конфлікт, рекомендую для з’ясування тонкощів питання звертатись до юриста, який має вузьку спеціалізацію з природоохоронного законодавства. Адже можливо, що за вашим питанням вже розгорнулась певна ситуація в просторі та часі, в якій навіть кома матиме значення, оскільки тільки збитки від здійснення наднормативних викидів можуть сягати від декількох сотень до мільйонів гривень.

Людмила Мітюк

Доцент кафедри охорони праці, промислової та цивільної безпеки НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського», кандидат технічних наук

На підприємстві створена комісія, яка проводить перевірку знань електротехнічного персоналу. У цю комісію входить відповідальний за електрогосподарство, який працює на частину ставки.Чи можна не включати відповідального за електрогосподарство у склад комісії з перевірки знань з охорони праці, якщо голова цієї комісії та два її члени мають 4–5 групу з електробезпеки?

Відповідно до Наказу Міненерговугілля від 13.02.2012 № 91 «Про внесення змін та доповнень до Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів» п. 2.13. Для проведення перевірки знань електротехнічних та електротехнологічних працівників щодо вимог цих Правил, керівник повинен своїм наказом призначити комісії (центральну комісію споживача та комісії в окремих структурних підрозділах підприємства) з перевірки знань.

До складу центральної комісії споживача з перевірки знань входить особа, відповідальна за електрогосподарство, спеціалісти підрозділу відповідного підприємства з охорони праці, представники юридичних, виробничих, технічних служб, представник профспілки або уповноважена працівниками особа з питань охорони праці.

Тому не включати відповідального за електрогосподарство в склад комісії з перевірки знань з охорони праці не можна.

Микола Федоренко

головний державний інспектор Головного управління Держпраці України у Київській області

Чи потрібно на підприємстві створювати енергослужбу та яким повинен бути її склад (харчове підприємство з кількістю працівників понад 300)? Чи може головний енергетик на 0,5 ставки відповідати в енергослужбі за питання охорони праці?

Керівник підприємства – споживача своїм розпорядчим документом для безпосереднього виконання функцій щодо організації експлуатації електроустановок повинен призначити особу, відповідальну за електрогосподарство, та особу, яка буде її заміщати у разі відсутності (відпустка, хвороба).

Особа, відповідальна за електрогосподарство споживача, повинна мати відповідну групу з електробезпеки та освіту за відповідним напрямом (спеціальністю) електротехнічного або електромеханічного профілю, а також необхідний стаж роботи.

Споживачам, у яких встановлена потужність електроустановок не перевищує 10 кВт, заступника особи, відповідальної за електрогосподарство, можна не призначати. Виконання обов'язків особи, відповідальної за електрогосподарство, може здійснюватися за сумісництвом.

У разі якщо у споживача використовуються електроустановки II та III категорій з надійності електропостачання на напругу до 1 кВ, допускається, як виняток, призначати особу, відповідальну за електрогосподарство споживача, з числа працівників, які мають групу з електробезпеки не нижче ІV і стаж роботи з професійно-технічною та повною загальною середньою освітою, а також необхідний стаж роботи (п.1.4 - п.1.7 розділу ІV Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.07.2006 № 258, у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13.02.2012 № 91, далі — ПТЕЕС).

Керівник підприємства затверджує Положення про енергетичну службу підприємства, відповідно до якого (виходячи з обсягів обслуговування, складності обладнання та змінності робіт) визначає організаційну структуру та форми оперативного керування енергетичною службою, а також Положення про відносини між споживачем та електропередавальною організацією (основним споживачем, електростанцією), яке є додатком до договору про постачання електричної енергії або договору про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Коментар експерта

Для виконання робіт в діючих електроустановках (які відносяться до об’єктів підвищеної небезпеки) або для їх обслуговування споживач має право залучати спеціалізовану організацію (п.1.10 розділу ІV ПТЕЕС). Обов’язки особи, відповідальної за електрогосподарство, визначає п.1.12 розділу ІV ПТЕЕС, і вони не передбачають контроль за станом охорони праці.

Сергій Волков

заступник начальника управління Державної інспекції енергетичного нагляду України

Який нормативно-правовий акт визначає перелік посад і професій електротехнічних та електротехнологічних працівників, яким необхідно мати відповідну групу з електробезпеки?

Працівники електротехнічні — працівники, посада або професія яких пов'язана з обслуговуванням електроустановок, які пройшли перевірку знань з питань технології робіт, правил пожежної безпеки та охорони праці.

Працівники електротехнологічні — працівники, посада або професія яких пов'язана з обслуговуванням технологічних процесів, що базуються на використанні електричної енергії, або із застосуванням електричного інструменту, переносних електричних машин, електрозварювального устаткування тощо під час виконання робіт, але не пов'язана з ремонтом і технічним обслуговуванням електроустаткування.

Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів визначають, що перелік посад і професій електротехнічних та електротехнологічних працівників, яким необхідно мати відповідну групу з електробезпеки, затверджує роботодавець.

При цьому обслуговування електроустановок споживачів, у тому числі виконання ремонтних, монтажних, налагоджувальних робіт і оперативних перемикань в електроустановках, повинні здійснювати спеціально підготовлені електротехнічні працівники, а саме:

  • керівники і фахівці;
  • оперативні працівники;
  • виробничі працівники;
  • оперативно-виробничі працівники.

 Обслуговування установок електротехнологічних процесів (електрозварювання, електролізу, електротермії тощо) вантажопідіймальних механізмів, ручних електричних машин, переносних та пересувних струмоприймачів, складного енергонасиченого виробничо-технологічного обладнання, під час роботи якого необхідно постійно проводити технічний нагляд, зміну, коригування ведення технологічних режимів за допомогою штатних засобів регулювання електроапаратури, електроприводів, повинні здійснювати спеціально підготовлені електротехнологічні працівники, які мають навички та знання для безпечного виконання робіт з технічного обслуговування закріпленої за ними установки.

Електротехнологічні працівники виробничих цехів і дільниць, які здійснюють експлуатацію електротехнологічних установок, повинні мати групу з електробезпеки II і вище.

Керівники структурних підрозділів, яким безпосередньо підпорядковані електротехнологічні працівники, повинні мати групу з електробезпеки не нижчу, ніж у підлеглих працівників. Вони повинні здійснювати технічне керівництво цими працівниками і контроль за їхньою роботою.